В І Т А Є М О !
«НАШ СКАРБ»
До 70-річчя Олександра Канчалаби
Не лише про видатнихвчених чи митців, а й про ініціативних, креативних працівників тієї чи іншої установи нерідко говорять , що вони – наш скарб. Сьогодні маємо всі підстави адресувати це визначення панові Олександру Канчалабі – керівникові громадського Музею історії медицини Галичини імені Маряна Панчишина, скарбникові Українського лікарського товариства у Львові.
Олександр прийшов у цей світ 28 вересня 1951року в родині службовців в селі Водяне на Львівщині. Свою трудову діяльність розпочав вже у 17-річному віці у якості слюсаря-електромонтажника на Львівському заводі електроосвітлювальної арматури. Однак хлопчину ще із школи вабив потяг до книжок і він у 1969 році перейшов на роботу в бібліотеку АН УРСР ім. Василя Стефаника молодшим бібліотекарем. Водночас почав вчитися на вечірньому відділі економічного факультету Львівського університету ім. Івана Франка, звідки невдовзі був мобілізований до військової служби. Після демобілізації в 1971 він повернувся на студентську лаву і розпочав шукати своє місце в житті. У 1974 році Олександр одружився. Був прийнятий на посаду економіста відділу в НВО ”Термоприлад” на посаду економіста відділу.
Згодом, завершивши навчання в університеті, перейшов на роботу у Львівський виробничий художньо-оформлювальний комбінат заступником начальника планового відділу, а від 1980 року заступником директора комбінату.
Від 1984 до 1992 року він був заступником директора геологорозвідувального інституту ”УкрНДГРІ”.
Однак на його життєвому шляху потяг до мистецтва переміг і він знайшов себе на посаді заступника директора Національного Музею імені митрополита Андрея Шептицького. Донька пана Олександра та його дружини пані Олени, яка була знавцем бібліотечної справи, Соломія пішла мистецькою стезею – є професійним музикантом. Тішать серце ювіляра троє онуків: Марко – студент Вищої музичної школи у Братиславі, Орислава, яка опановує медицину, та наймолодший – школяр Лука.
В часі створення у 1991 році Народного Музею ЛНМУ ім. Данила Галицького, який згодом переріс у громадський Музей історії медицини Галичини ім. Мар’яна Панчишина УЛТ у Львові, Олександр Канчалаба очолив цей процес.
Вже впродовж майже чверті сторіччя він очолює цей заклад – один із існуючих трьох музеїв медицини в Україні. В музеї зібрано величезну історичну спадщину з історії медицини Галичини, яка сягає майже 20 тисяч одиниць збереження. Це і раритетні книги та періодичні видання, медичний інструментарій, унікальні світлини, меморіальний кабінет Маряна Панчишина та багато іншого. Його зусиллями в музеї ведеться активна патріотично-виховна та просвітницька робота серед відвідувачів – львів’ян та гостей міста, студентської та учнівської молоді. Проводяться екскурсії слухачам факультету післядипломної освіти з інших областей України та колегам з-за границі. Статистика засвідчує зростання зацікавленості музеєм – щорічно його відвідує декілька тисяч осіб, проходить біля пів сотні екскурсій . Олександр Канчалаба постійно працює над поповненням музею новими експонатами, організовує численні тематичні виставки, присвячені як історії, так і ювілейним датам різних подій, відомим особистостям тутешньої медицини, участі медиків у революційних подіях нашої новітньої історії. З цією метою він плідно співпрацює з іншими музейними установами, з науковою бібліотекою АН України імені В.Стефаника. Про його справді високу майстерність, як екскурсовода та організатора музейної справи, переконливо свідчать багато- чисельні відгуки вдячних відвідувачів музею.
Олександр Канчалаба активний учасник всіх дійств УЛТ, від 2003 року скарбник товариства, вирішує всі питання, які стосуються ведення біжучої документації. Він, як добрий господар, постійно опікується меморіальним приміщенням домівки товариства, утриманням його в задовільному стані, доклав чимало зусиль для відбиття рейдерських атак на цей будинок. Впродовж останніх років О.Канчалаба повністю забезпечує поширення часопису товариства.
Той неоціненний внесок, який робить Олександр Канчалаба у пропагування історії нашої медицини, є вельми важливим для вітчизняної медицини та України в цілому, адже без пошанування історії немає прийдешнього. Своєю працею, невтомним ентузіазмом, самовідданістю справі Олександр Канчалаба дає вагомі підстави зачислити його до тих особистостей, які становлять достойний наслідування справжній скарб не лише в УЛТ, а й в суспільстві в цілому.
Зеновій МАСНИЙ
Українське лікарське товариство у Львові сердечно вітає з ювілеєм Олександра Канчалабу – невтомного сподвижника нашої історії та сучасної діяльності товариства.
Вельмишановний пане Олесю! Щиро зичимо Вам міцного здоров’я на многії та благії літа та незгасного натхнення у Вашій шляхетній діяльності!
З 70-річчям Вас вітаємо,
Та від усього серця Вам бажаємо:
Хай із усього, що в такі літа буває,
Господь Вам лиш найкраще зоставляє,
А в тому, що на долю випадає,
Ангел-хоронитель хай допомагає!
